Пригріло тепле сонце і вже почали з’являтись змії.
Надвірнянські рятувальники виловили небезпечного плазуна. Про це інформують у пресслужбі ГУ ДСНС Івано-Франківської області.
12 квітня до надвірнянських рятувальників надійшло повідомлення про те, що на території одного із дошкільних навчальних закладів знаходиться гадюка.
Рятувальники виловили небажаного гостя та відпустили його у природне середовище.
Варто запам’ятати кілька основних правил, щоб зустріч із небезпечним плазуном не завдала шкоди вашому здоров’ю:
- плазуни мають слабкий нюх і слух, тому раптова поява людини може перешкодити йому вчасно зникнути в траві та змусить захищатися укусом;
- не робіть різких рухів, як правило змія просто не побачить нерухомий об’єкт, краще зачекати доки гадюка відповзе у сторону або обережно відійти в сторону;
- для особистої безпеки, відправляючись до до місцевості, де не виключено можливість виявити змію, потрібно одягати щільні штани та взуття, не будуть зайвими і гумові чоботи або високі кросівки;
- якщо вкусила змія, потрібно зберігати спокій, щоб постраждалий менше рухався, звільнити уражену частину тіла від одягу, взуття, прикрас, а на місце укусу накласти стерильну пов’язку з антисептиком, дати води та доправити потерпілого до лікувального заходу.
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п