До вересня 2023 року Василь Дмитрович з честю ніс військову службу у відділенні інспекторів прикордонної служби прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Як зазначають у дописі, важка хвороба 18 вересня забрала життя хороброго воїна, люблячого батька та сина, вірного побратима й друга.
У листі від керівництва служби висловили подяку воїну за мужність, відданість, надійність. У шані та скорботі сьогодні схилили голови мешканці Калуської громади, які прийшли попрощатися та провести в останню путь нашого Героя.
Народився воїн 13 січня 1971 року. Василь – випускник Калуського ліцею №7. Навчався в ПТУ№7, пізніше – у Харківській інженерно-педагогічній академії. Працював на хімічній промисловості в Калуші старшим майстром. Разом з дружиною Світланою виховали двох синів.
"Мати, рідні, друзі, знайомі і близькі – вся громада разом молилися за упокій душі померлого Героя. Низький уклін та наша вдячність за любов та захист нашої рідної України!", - йдеться в дописі.
24 лютого 2022 року був четвер.
У цей день вийшов останній номер газети «Галицький кореспондент». Майже весь номер був про війну.
Цей номер ніхто не прочитав. Бо кіоски того дня не відкрилися. Які газети? Усе змінювалося так швидко, що новина втра
НЕзбагненний простір». Саме його до Івано-Франківська привезла художниця Галина Новоженець. Чи можна простір вмістити у кілька полотен? Чи можна його збагнути?
«Мить сьогодні – це чутливість мистецтва серед мороку війни відчувати час і утверджувати образи світла і гармонії. Моя кольорова гама – це вияв внутрішнього стану душі, як спогад про загублений рай», - так Михайло Дейнега означив те, що він творить зараз