"Достойний син і брат. Люблячий чоловік і батько. Порядний товариш і вірний військовий побратим. Таким Олександра Костюка запам’ятають ті, хто його знав", - йдеться в дописі громади.
Олександр Костюк народився 27 серпня 1970 року в Калуші. Навчався у школі №6. Фах електромеханіка здобув у Стрийському училищі.
Працював на різних підприємствах. Перед мобілізацією до Збройних Сил України працював на калуському заводі «Три бетони». 29 років прожив із коханою дружиною. У міцній сім’ї народилося троє дітей.
Боєць служив телефоністом-лінійним наглядачем відділення зв’язку взводу зв’язку механізованого батальйону.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, 16 грудня біля одного з населених пунктів Бахмутського району загинув внаслідок ворожого обстрілу з дронів, отримавши поранення, несумісні з життям.
Олександра Костюка поховали на Алеї Слави міського кладовища.
24 лютого 2022 року був четвер.
У цей день вийшов останній номер газети «Галицький кореспондент». Майже весь номер був про війну.
Цей номер ніхто не прочитав. Бо кіоски того дня не відкрилися. Які газети? Усе змінювалося так швидко, що новина втра
НЕзбагненний простір». Саме його до Івано-Франківська привезла художниця Галина Новоженець. Чи можна простір вмістити у кілька полотен? Чи можна його збагнути?
«Мить сьогодні – це чутливість мистецтва серед мороку війни відчувати час і утверджувати образи світла і гармонії. Моя кольорова гама – це вияв внутрішнього стану душі, як спогад про загублений рай», - так Михайло Дейнега означив те, що він творить зараз