"Достойний син і брат. Люблячий чоловік і батько. Порядний товариш і вірний військовий побратим. Таким Олександра Костюка запам’ятають ті, хто його знав", - йдеться в дописі громади.
Олександр Костюк народився 27 серпня 1970 року в Калуші. Навчався у школі №6. Фах електромеханіка здобув у Стрийському училищі.
Працював на різних підприємствах. Перед мобілізацією до Збройних Сил України працював на калуському заводі «Три бетони». 29 років прожив із коханою дружиною. У міцній сім’ї народилося троє дітей.
Боєць служив телефоністом-лінійним наглядачем відділення зв’язку взводу зв’язку механізованого батальйону.
Відданий військовій присязі на вірність Українському народу, 16 грудня біля одного з населених пунктів Бахмутського району загинув внаслідок ворожого обстрілу з дронів, отримавши поранення, несумісні з життям.
Олександра Костюка поховали на Алеї Слави міського кладовища.
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на