Часто насамкінець річної трапези залишаються оригінальні культурні десерти, як-от фест «DreamSpace», що промайнув у Франківську 24-25 грудня. Саме промайнув – повз мешканців міста, які в цей час чи то католицьке Різдво святкували, чи то мокрого снігу налякалися і загалом зігнорували файну імпрезу – собі ж у емоційний і культурний мінус. Як зазначає директор фесту Тарас Винник, люди в нашому місті просто не готові до такого рівня заходів, адже це не просто ярмарок крутих брендів, а оригінальна подія, доповнена якісною музикою і літературою. Хлопець розповідає, що у Львові, до прикладу, такі фести викликають фурор, але не розчаровується і, ще не дочекавшись закінчення цьогорічного заходу, уже вибудовує глобальніші концепції наступних «DreamSpace’ів».
Фестиваль «усього найкрутішого, що є в Україні», як його називають організатори, проходив два дні у «Просвіті», і під її суфітами із гіпсовою ліпниною і в її століттям «намоленій» народницькій аурі снували молоді, дуже стильні люди, часто – з дредами, тату, в рожевих кедах або ж з кольоровим волоссям. І така «Просвіта» дуже нагадувала світ «Рекреацій» Андруховича з його Святом воскресаючого духу. А зібрав тут усіх простір мрій – така собі віртуальна фабрика dream’ів, покликана спровокувати сплеск ідей для покращення нашого міста. Для «виготовлення» більшої кількості мрій «DreamSpace» протікав у трьох площинах: ярмарковій, пізнавально-культурній і розважально-сценічній.
Це не дебют «DreamSpace» – перший відбувся у вересні в «Бастіоні». Ідея заходу, як не дивно, не комерційна і не рекламна, ідея – ідейна: зробити місто цікавішим і відкритішим до мрій, які не треба боятися реалізувати.
По периметру та по центру зали «Просвіти» у формі химерного ієрогліфа розмістилися столики та стенди з продукцією молодіжних українських брендів з Івано-Франківська, Львова, Полтави, Києва, Чернівців, Тернополя, Рівного, Городенки та ін. Одяг, аксесуари, креативні скетчбуки і записники, дерев’яні блокноти, смаколики і кава. А ще було чудове мило, кераміка ручної роботи, авторські прикраси, дизайнерський ексклюзив, декор.
Публічні розмови та дискусії проходили синхронно із ярмарком. Усі вони в дечому нагадували авторські лекції-поради, як зробити місто кращим. От Тарас Прохасько у рамках теми «Ідеальне місто» рекомендував просто не порушувати ауру і затишок Івано-Франківська, успадковані від Станиславова, вміти зберегти історичну частину і не перестаратися з урбаністичними інноваціями, бо «оця атмосфера трошки наївної провінційності, але дуже самодостатньої – вона якраз втрачається».
Анатолій Звіжинський, художник, засновник Центру сучасного мистецтва, лаконічно презентував сучасний живопис Івано-Франківська, представлений, за його словами, невеликою кількістю імен – до десяти – але «вони дуже потужні». Митець наводив паралелі із бієнале «Імпреза», що відбулася 25 років тому, в часи «станіславського феномена», та цьогорічним «Порто Франко Гоголь Фестом», який неабияк пожвавив мистецьке життя міста і відкрив нові простори для експерименту. Сучасне мистецтво дуже актуальне і цікаве, вважає Анатолій Звіжинський, і як одну зі своїх мрій ідеального Франківська називає створення першого в Україні Музею сучасного мистецтва, який працюватиме як «площадка для експериментів і нових пошуків, що для міста буде великим плюсом».
Заявлена у програмі фестивалю дискусія про франківське візуальне мистецтво, на жаль, трансформувалася у формат міні-лекцій, від чого втратилася очікувана жвавість розмови. Але цікавість теми від цього не зменшилася. Так, про актуальний стан, перспективи й мрії візуального мистецтва Франківська розповіли Сергій Пилявець (він же VJ Glow) та стріт-артер Віталій Ейфа (Dilkone).
Зацікавлені бізнесовими ініціативами мали змогу прослухати лекторій з перших вуст (що, по суті, був міні-майстер-класом) про розвиток бізнесу в Івано-Франківську. Доповідачі, які багато роблять для міста і вже розвивають свої проекти не тільки на Прикарпатті чи в Україні, а й за кордоном, ділилися досвідом. У тому, що немає нічого неможливого для людини, яка хоче досягнути своєї цілі, на власному прикладі переконував керуючий партнер ІТ компанії «Softjourn» Сергій Фіцак і співзасновники та співвласники сучасних українських брендів Остап Павлюк, Роман Зорій і Богдан Желобчук.
У місті «станіславського феномена» літературний «DreamSpace» не міг не бути крутим. Ті, хто шукав якісної «літературної підкормки», знайшли її в історії особистого розвитку від успішного прозаїка Марка Лівіна (до речі, уродженця Івано-Франківська), у віршах популярного київського поета Михайла Жаржайла, ну, і, звичайно, в доброму балаканні Тараса Прохаська.
Уже під вечір розгорталася музична частина і, природно, перетворювалася на легку дискотеку.
Запущені у франківський простір меседжі мрій письменників, художників, музикантів та й загалом усіх учасників і гостей фесту, навіть ще не будучи реалізованими, уже роблять місто кращим, даруючи йому оригінальні перспективи. І хоч місто ще не зовсім оцінило масштаб і формат такого фесту і не пішло косяком на захід, приходили ті, кому було справді цікаво і небайдуже. Важливо, що акцент ставиться на крутому українському продукті, який часто набагато якісніший і дешевший за закордонні аналоги.
Фото Яни Бублик
Наступні «DreamSpace», кажуть організатори, будуть ще глобальнішими, в кількох локаціях, з чіткішим форматом і сміливішими мріями, і сам фест стане якісним місцевим, якщо не всеукраїнським брендом. Або бодай трендом. А чому б не помріяти?
Наталя ТКАЧИК
24 лютого 2022 року був четвер.
У цей день вийшов останній номер газети «Галицький кореспондент». Майже весь номер був про війну.
Цей номер ніхто не прочитав. Бо кіоски того дня не відкрилися. Які газети? Усе змінювалося так швидко, що новина втра
НЕзбагненний простір». Саме його до Івано-Франківська привезла художниця Галина Новоженець. Чи можна простір вмістити у кілька полотен? Чи можна його збагнути?
«Мить сьогодні – це чутливість мистецтва серед мороку війни відчувати час і утверджувати образи світла і гармонії. Моя кольорова гама – це вияв внутрішнього стану душі, як спогад про загублений рай», - так Михайло Дейнега означив те, що він творить зараз