Від больового шоку чоловік не відчував власних травм.
Прикарпатський спецпризначенець витягнув з-під завалів трьох побратимів, про це інформують у пресслужбі поліції Івано-Франківської області.
28-річний поліцейський Михайло Колибаб`юк – спецпризначенець роти поліції особливого призначення. На його рахунку десятки виконаних завдань під час антитерористичної операції та успішних боїв під час повномасштабної війни.
Минулого року поліцейський, разом і іншими спецпризначенцями, опинився в епіцентрі масованого ракетного обстрілу в Запорізькій області. Тоді правоохоронцю вдалося врятувати трьох побратимів з-під завалів та вогню.
Коли розпочалась повномасштабна війна, Михайло один з перших зголосився вирушити на фронт. Його підрозділ поїхав на бойові завдання на початку березня. І успішно їх виконував на Київщині, Харківщина та Сумщині.
«Жахливо було від побаченого в Ірпені та Бучі. Багато загиблих людей, які просто валялись по дорогах. Це неможливо забути. І я думаю, що кожен українець це ніколи не забуде», - розповідає Михайло.
В травні спецпризначенці потрапили під масований ракетний обстріл в Запорізькій області. Окупанти запустили ракети вночі. Снаряди поцілили в будинок. Будівля за лічені секунди обвалилась на бійців, які на той момент відпочивали:
«Я проснувся від першого прильоту, встиг надіти каску, ми попали під завали. Я якось вибрався самотужки. Почувши крики про допомогу, почав діставати хлопців. Я нічого не бачив. В той час думав про те, щоб допомогти побратимам», - пригадує Михайло.
Під завалами опинились десятки спецпризначенців. Разом з іншими, які першими звільнились із-під бетону та вогню, кинувся рятувати людей. Михайлу вдалося витягнути трьох поліцейських. Від больового шоку, чоловік не відчував власних травм. А їх, як виявилось, було чимало:
«Я не відчував, що в мене є якісь ушкодження. Але на другий день я зрозумів, що щось не так. Лікарі діагностували в мене численні забої, перелом, контузію».
Свій вчинок поліцейський подвигом не вважає, як і себе героєм. Каже, на його місці так поступив би кожен правоохоронець. Не дарма ж вони називаються поліцейською родиною, а їхнє братерство – непохитне.
Михайло зізнається: для нього Герої всі, хто віддали життя за Україну. І серед них – прикарпатський спецпризначенець Віктор Паньків, який загинув у ту пекельну травневу ніч в Запорізькій області. Михайло досі називає його «батьком» і додає: пам'ять про нього не вмирає.
24 лютого 2022 року був четвер.
У цей день вийшов останній номер газети «Галицький кореспондент». Майже весь номер був про війну.
Цей номер ніхто не прочитав. Бо кіоски того дня не відкрилися. Які газети? Усе змінювалося так швидко, що новина втра
НЕзбагненний простір». Саме його до Івано-Франківська привезла художниця Галина Новоженець. Чи можна простір вмістити у кілька полотен? Чи можна його збагнути?
«Мить сьогодні – це чутливість мистецтва серед мороку війни відчувати час і утверджувати образи світла і гармонії. Моя кольорова гама – це вияв внутрішнього стану душі, як спогад про загублений рай», - так Михайло Дейнега означив те, що він творить зараз