Справжню операцію з порятунку малих лелеченят провели цього тижня снятинські енергетики.
Про історію розповіли у пресслужбі «Прикарпаттяобленерго».
«До нас звернулася мешканка села Попельники. У неї на подвірʼї на старому дереві лелеки звили гніздо. Згодом сухе дерево обвалилося, а з ним гніздо, в якому були лелеченята. Їм не більше місяця, тож літати ще не вміють. Небайдужа жінка впродовж двох тижнів вигодовувала малечу, аж поки не звернулася за допомогою до нас», - Ігор Краєвський, майстер виробничої бригади ВДЕМ-3.
Бригада ВДЕМ-3 Снятинської СЕЕМ «Прикарпаттяобленерго» взялася за відновлення лелечої домівки. Щоб гніздо було надійне і на роки - встановили його на опорі електропередач.
Спочатку на залізобетонному стовпі закріпили спеціально виготовлену металеву конструкцію, з гілок та сіна облаштували оновлене гніздо. З допомогою вишки повернули малих до рідної домівки.
«Найбільш тривожною була перша доба. Лелечки ще малі і ради собі не дадуть - захиститися від хижих птахів чи щось поїсти - вони ще не в змозі. Тому наступного дня треба було перевірити стан справ, інакше знімати пташенят і далі їх вигодовувати, або ж відправляти до природоохоронного заповідника. На щастя дорослі птахи тієї ж доби прилетіли до гнізда. І ми всі видихнули з полегшенням», - йдеться в дописі.
Порятунком лелек, які часто будують гнізда на електричних опорах високовольтних мереж АТ «Прикарпаттяобленерго» займається з 2011 року.
Близько 150-200 металевих платформ під гнізда встановлюють прикарпатські енергетики щороку, таким чином рятуючи пернатих провісників весни та благодаті від ураження струмом.
24 лютого 2022 року був четвер.
У цей день вийшов останній номер газети «Галицький кореспондент». Майже весь номер був про війну.
Цей номер ніхто не прочитав. Бо кіоски того дня не відкрилися. Які газети? Усе змінювалося так швидко, що новина втра
НЕзбагненний простір». Саме його до Івано-Франківська привезла художниця Галина Новоженець. Чи можна простір вмістити у кілька полотен? Чи можна його збагнути?
«Мить сьогодні – це чутливість мистецтва серед мороку війни відчувати час і утверджувати образи світла і гармонії. Моя кольорова гама – це вияв внутрішнього стану душі, як спогад про загублений рай», - так Михайло Дейнега означив те, що він творить зараз