Меморіальні дошки відкрили полеглим воїнам Миколі Романюку та Михайлові Василечку.
Про це повідомили на сторінці Тлумацької міської ради.
У неділю, 10 грудня, на території Тлумацької школи-інтернат відбулося відкриття меморіальних дошок полеглим військовослужбовцям, випускникам освітнього закладу.
Дошки відкрили старшому навіднику ІІІ розрахунку 64 окремого артилерійського дивізіону 406 окремої артилерійської бригади, матросу Миколі Романюку та старшому солдату, санітару 109 батальйону 10 ОГШБ Михайлові Василечку.
Рідні, друзі, побратими, духовенство, представники місцевої влади, освітяни, тлумаччани та гості міста прийшли, щоб вшанувати воїнів, які віддали свої життя заради мирного неба над Україною.
Декани Тлумацькі о. Павло Дутчак (УГКЦ), о. Василь Стадник (ПЦУ) та священики помолилися за Героїв, відправили панахиду та освятили меморіальні дошки військовим.
Своїми спогадами про Михайла Василечка та Миколу Романюка поділилися вчителі освітнього закладу Людмила Вовк та Лідія Ульянич.
"Схиливши у глибокій скорботі голови перед усіма загиблими Героями, які загинули у війні з російським агресором, учасники заходу вшанували їхню світлу пам'ять хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіальних дощок Михайлові Василечку, Миколі Романюку та Дмитру Ломею", - йдеться в дописі.
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному словнику. Незалежність – це коли усе, що ти робиш, має тепер інший сенс, але
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні