Історія цього пам’ятника теж вельми цікава. На тому місці був ще радянський меморіал, присвячений загиблим у другій світовій війні.
І ось тільки цього року з ініціативи старости села Мар’яна Бунги і за кошти громади копанчани самотужки повністю реконструювали всі елементи пам’ятного меморіалу. І свою роботу присвятили воїнам Збройних сил України.
Копанчани вже пишаються своєю роботою. Вважають, що оновлений пам’ятник - це лише невеличка часточка подяки нашим воїнам. А реальну допомогу ЗСУ громада Копанок невтомно надає з початку повномасштабної війни: тонни провіанту, обладнання, одягу, взуття надсилають на фронт.
На центральній площі села розгорнули благодійний ярмарок та організували концерт, щоб знову зібрати кошти для потреб ЗСУ. А настрою додавали селянам та гостям Копанок вже добрі американські друзі, які пригощали усіх охочих смачною піцою.
24 лютого 2022 року був четвер.
У цей день вийшов останній номер газети «Галицький кореспондент». Майже весь номер був про війну.
Цей номер ніхто не прочитав. Бо кіоски того дня не відкрилися. Які газети? Усе змінювалося так швидко, що новина втра
НЕзбагненний простір». Саме його до Івано-Франківська привезла художниця Галина Новоженець. Чи можна простір вмістити у кілька полотен? Чи можна його збагнути?
«Мить сьогодні – це чутливість мистецтва серед мороку війни відчувати час і утверджувати образи світла і гармонії. Моя кольорова гама – це вияв внутрішнього стану душі, як спогад про загублений рай», - так Михайло Дейнега означив те, що він творить зараз