Мужньо виконуючи військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу і незалежність головний сержант Ігор Лаврів загинув на полі бою на Донеччині 15 січня.
Ігор народився 2 березня 1982 року в Тужилові. Навчався у місцевій школі. Після її закінчення здобув фах столяра в Богородчанському училищі. Захоплювався мисливством. Працював в одній із хлібопекарень Калуша.
Головний сержант Ігор Лаврів був командиром штурмового відділення – командиром машини штурмового взводу штурмової роти. Побратими згадують Ігоря Лавріва як людину універсальну.
"Йому можна було довірити усе: від зброї до техніки. Коли надійшла його черга захищати Батьківщину на передовій – прийняв рішення спокійно і виважено", - йдеться в дописі.
На могилі воїни склали подяку матері за достойного сина, вірного своїй рідній землі, своїй нації.
Героя похоронили на місцевому кладовищі у рідному селі. Тут залишилась його дружина, батьки, двоє дітей.
24 лютого 2022 року був четвер.
У цей день вийшов останній номер газети «Галицький кореспондент». Майже весь номер був про війну.
Цей номер ніхто не прочитав. Бо кіоски того дня не відкрилися. Які газети? Усе змінювалося так швидко, що новина втра
НЕзбагненний простір». Саме його до Івано-Франківська привезла художниця Галина Новоженець. Чи можна простір вмістити у кілька полотен? Чи можна його збагнути?
«Мить сьогодні – це чутливість мистецтва серед мороку війни відчувати час і утверджувати образи світла і гармонії. Моя кольорова гама – це вияв внутрішнього стану душі, як спогад про загублений рай», - так Михайло Дейнега означив те, що він творить зараз