Івано-франківський психолог Євгенія Картушова чотири роки тому відкрила свою йога-студію. Але до цього їй довелося багато чого усвідомити.
Вперше спробувала займатися йогою шість років тому. Але не сподобалося. Каже, мабуть, не до того викладача потрапила. Потім Євгенію почали мучити болі в спині. Знову спробувала походити на йогу, хоча сумнівалася, що таким чином зможе оздоровити весь організм.
Спершу Картушова здивувалася: ну як такі прості вправи можуть щось вилікувати? Тим не менше ретельно виконувала всі рухи. Вже після першого заняття перестала боліти спина. Вражена таким прогресом, вона серйозно взялася за вивчення йоги, читала багато літератури на цю тему.
«Йога – це значно більше, ніж просто фітнес, – каже Євгенія. – Вона дає розуміння, як жити в гармонії з собою та суспільством загалом». Тут дуже важливе дихання. Під час занять на цьому треба постійно зосереджуватися, і з часом правильне спокійне дихання стає звичкою. Дихання – це елемент, який повертає людину з її різних думок до того, що відбувається просто зараз. Коли концентруєтеся на диханні, забуваєте про всі проблеми, турботи і т.д. Якраз цього і навчає йога – жити теперішнім моментом.
«Сила моменту надзвичайна, – продовжує Євгенія. – Візьмімо, наприклад, чому люди сваряться? Бо опираються на якийсь досвід минулого або очікування в майбутньому, при цьому забуваючи, наскільки важливо чути одне одного тут і зараз».
фото Ігоря Шерепота
До речі, Женя чудово поєднує вчення йоги з християнством. Думку про те, що це несумісні речі, вона заперечує: «Я особисто знаю греко-католицьких і православних священиків, які практикують медитації». Один із них навіть став духовним наставником Картушової. Адже з наставником швидше досягаєш цілі, як переконана Євгенія: «Якщо хочеш стати багатим, дослухайся до особи, яка досягнула цього сама. Душе смішно, коли жінки, які прагнуть щастя в сімейному житті, запитують поради в розлучених подруг».
Керівник йога-студії зауважує, що Бог – один, просто шляхи до Нього у кожного різні: «Йога є лише інструментом для досягнення бажаного. Для мене це шлях до Творця, до правильного розуміння світу і самої себе». Йдеться про налагодження так званого зв'язку із Богом. Як вирізнити людей, яким це вдалося? «Дуже просто – вони внутрішньо гармонійні, – одразу відповідає Євгенія. – У них відсутні претензії до світу. Вони прагнуть досягати поставлених цілей, але при цьому не розчаровуються і не зляться, коли щось не вдається. Натомість усе приймають із миром, довіряючи Богові. Кожна подія і людина, яка приходить у наше життя (як добра, так і погана), покликана чогось навчити, спонукає стати кращим. І за це треба бути вдячним».
Наталя МОСТОВА
Вона уважно розглядає себе в люстерко, поправляє капелюшок, фарбує вуста на червоно і йде… Сама, без чоловічого супроводу, бо ж поспішає не на ранкову літургію до костелу у середмісті. Чи вдуріла? Чи світ вдурів? Чи чоловік, з яким хочеться інакшого і більшого, аніж він може запропонувати? Це акт другий.
Але перед тим акт перший, де в
Кейс Насті Камєнських важливий. А тези про те, що ти її притягуєш у наш інфопростір — з минулого століття. Вони про ті часи, коли у всіх було три канали і будь-яка згадка була піаром. «Бо навіть чорний піар був піаром». Світ змінився.
Не вірите?
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному