Василь на псевдо "Зять" - командир взводу 206 батальйону 241-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
Історію військового розповіли на Facebook-сторінці 206 батальйону територіальної оборони ЗСУ.
Боєць родом з Івано-Франківщини, до повномасштабного вторгнення працював у мережі магазинів EVA. Закінчив Івано-Франківський Національний технічний університет нафти та газу за фахом "Фінанси та кредит".
"Працював, планував майбутнє, але всі мрії спаплюжила війна. Тому, за покликом серця та у відповідності до мобілізаційних потреб країни, Василь долучитися до спротиву", - йдеться в дописі.
Історії бабусі Василя про військову звитягу її батька впливали на формування в онука принципів справедливості та гідності. Отже, коли загарбник знову прийшов на нашу землю, "Зять" без сумніву вступив до лав ЗСУ, бо захист Батьківщини та віддане служіння народові України, якому присягнув на вірність, є головною мотивацією.
«Зять» долучився до підрозділу й одразу вирушив на виконання бойового завдання на Харківщину. Завдячуючи досвідченому та дружньому колективу, легко адаптувався до служби, адже військове братерство це, насамперед, взаємодопомога та підтримка.
Взимку під час Бахмутської компанії він отримав кульове поранення в ближньому контактному бою:
"Мінливість бойової ситуації, непередбачуваність, а також необхідність в швидкому прийнятті рішень, - це ті фактори, з якими я зіштовхнувся в першому бою. Після лікування та реабілітації повернувся в стрій", - зазначає Василь.
Зараз "Зять" сумлінно несе бойове чергування на Донеччині:
"Ситуація непроста, але контрольована. В проміжках між несенням служби намагаємось вдосконалювати навички – тренуємося та навчаємось. Як говорять, кров та піт - паливо війни, тому краще нехай це буде піт наших тренувань, ніж кров побратимів. Кожен боєць свідомий необхідності вдосконалення своїх навичок, адже підготовлений воїн здатен тримати під контролем ситуацію, що надважливо в бойових умовах. Я усвідомлюю, що ворог нахабно увірвався в мій дім і потрібно чинити опір. Ми обов’язково переможемо, тому що правда на нашій стороні", - додає військовий.
24 лютого 2022 року був четвер.
У цей день вийшов останній номер газети «Галицький кореспондент». Майже весь номер був про війну.
Цей номер ніхто не прочитав. Бо кіоски того дня не відкрилися. Які газети? Усе змінювалося так швидко, що новина втра
НЕзбагненний простір». Саме його до Івано-Франківська привезла художниця Галина Новоженець. Чи можна простір вмістити у кілька полотен? Чи можна його збагнути?
«Мить сьогодні – це чутливість мистецтва серед мороку війни відчувати час і утверджувати образи світла і гармонії. Моя кольорова гама – це вияв внутрішнього стану душі, як спогад про загублений рай», - так Михайло Дейнега означив те, що він творить зараз