Василь на псевдо "Зять" - командир взводу 206 батальйону 241-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
Історію військового розповіли на Facebook-сторінці 206 батальйону територіальної оборони ЗСУ.
Боєць родом з Івано-Франківщини, до повномасштабного вторгнення працював у мережі магазинів EVA. Закінчив Івано-Франківський Національний технічний університет нафти та газу за фахом "Фінанси та кредит".
"Працював, планував майбутнє, але всі мрії спаплюжила війна. Тому, за покликом серця та у відповідності до мобілізаційних потреб країни, Василь долучитися до спротиву", - йдеться в дописі.
Історії бабусі Василя про військову звитягу її батька впливали на формування в онука принципів справедливості та гідності. Отже, коли загарбник знову прийшов на нашу землю, "Зять" без сумніву вступив до лав ЗСУ, бо захист Батьківщини та віддане служіння народові України, якому присягнув на вірність, є головною мотивацією.
«Зять» долучився до підрозділу й одразу вирушив на виконання бойового завдання на Харківщину. Завдячуючи досвідченому та дружньому колективу, легко адаптувався до служби, адже військове братерство це, насамперед, взаємодопомога та підтримка.
Взимку під час Бахмутської компанії він отримав кульове поранення в ближньому контактному бою:
"Мінливість бойової ситуації, непередбачуваність, а також необхідність в швидкому прийнятті рішень, - це ті фактори, з якими я зіштовхнувся в першому бою. Після лікування та реабілітації повернувся в стрій", - зазначає Василь.
Зараз "Зять" сумлінно несе бойове чергування на Донеччині:
"Ситуація непроста, але контрольована. В проміжках між несенням служби намагаємось вдосконалювати навички – тренуємося та навчаємось. Як говорять, кров та піт - паливо війни, тому краще нехай це буде піт наших тренувань, ніж кров побратимів. Кожен боєць свідомий необхідності вдосконалення своїх навичок, адже підготовлений воїн здатен тримати під контролем ситуацію, що надважливо в бойових умовах. Я усвідомлюю, що ворог нахабно увірвався в мій дім і потрібно чинити опір. Ми обов’язково переможемо, тому що правда на нашій стороні", - додає військовий.
Вона уважно розглядає себе в люстерко, поправляє капелюшок, фарбує вуста на червоно і йде… Сама, без чоловічого супроводу, бо ж поспішає не на ранкову літургію до костелу у середмісті. Чи вдуріла? Чи світ вдурів? Чи чоловік, з яким хочеться інакшого і більшого, аніж він може запропонувати? Це акт другий.
Але перед тим акт перший, де в
Кейс Насті Камєнських важливий. А тези про те, що ти її притягуєш у наш інфопростір — з минулого століття. Вони про ті часи, коли у всіх було три канали і будь-яка згадка була піаром. «Бо навіть чорний піар був піаром». Світ змінився.
Не вірите?
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному