Старший солдат Віктор зараз служить стрільцем роти охорони одного з ТЦК та СП Івано-Франківської області.
Історію бійця розповіли на сторінці Івано-Франківського ТЦК та СП.
До лав Збройних Сил України чоловік вступив ще в 2012 році, коли проходив строкову службу у внутрішніх військах. В 2014 році пішов добровольцем в 5 батальйон Івано-Франківського ТРО, який тримав позиції під Ілловайськом.
Віктор втретє опинився у війську також добровільно, коли 24 лютого 2022 року прийшов до центру комплектування та отримав направлення у 8 батальйон 10 ОГШБР.
На початку повномасшатабного вторгнення цей підрозділ боронив Київщину, а після її звільнення Сумщину та Харківщину. Поранення наш герой отримав в боях за Донеччину в районі населеного пункту Берестове, лікувався в госпіталях Дружківки та Чернівців. В січні 2023 року був переведений на службу за місцем проживання, де несе її і понині разом з такими ж побратимами, які пройшли через криваві жорна війни.
Батько двох неповнолітніх дітей відчуває підтримку сім’ї та вважає, що служба в лавах Збройних Сил України – це те, що рано чи пізно очікує на кожного, хто любить свою країну, тому не треба ховатися і тікати, тому що від себе не втечеш.
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п