Коли з усіх можливих ліків найефективнішим видається сміх, треба сміятися. В той час, як Івано-Франківськ захищається від невідомих вірусів марлевими пов'язками, творче угрупування «Персони» пропонує свій варіант порятунку - зберігати здоровий глузд, не піддаватися жодним інформаційним впливам і максимально тішитися життю. Перша протиепідемічна і сміхотерапевтична вечірка відбулася у «Химері» минулої суботи.

Співачка розповіла «Галицькому кореспонденту», що завжди була «чудом», їй подобається становище зірки і вона так міцно любить рідну Україну, що нікуди звідси надовго не поїде.

На початку вересня відкрилися двері до усіх міських шкіл естетичного виховання. Кілька років тому освітяни нарікали, що батьки не поспішають віддавати своїх дітей навчатися мистецтву. Цього ж року майже в усіх школах - перебір. Але хто не встиг віддати дитину до котроїсь із шкіл естетичного виховання, ще не запізнився.

Чому навчатися мистецтву стало модно і куди ще можна записати дитину?

З 11 вересня два тижні поспіль найкращі музиканти, актори й художники відкриватимуть Україну для світу як «нову територію розвитку сучасного мистецтва». Таку амбітну мету ставлять собі організатори й учасники безпрецедентного за масштабами Міжнародного фестивалю сучасного мистецтва «ГОГОЛЬFEST».

Фестиваль збере в столиці артистичну українську еліту, шукатиме нові імена, обіцяє підтримку найцікавіших проектів та ініціатив і промоцію вітчизняного мистецтва у світі. Відвідайте - не пошкодуєте!

Шанувальники патріарха укрсучліту Юрія Андруховича вже добряче стужилися за його свіжими текстами. Опоненти ж «грантожера» Юрія Андруховича встигли втихомиритися й призабути причину свого роздратування. Майже протягом року ані слова, ні духу: Андрухович спокійно перекладав у Німеччині «Ромео і Джульєтту» й писав новий роман.
Каже, паузу витримав свідомо.

Та кожна пауза набуває сенсу саме в ту мить, коли закінчується. Днями Юрій Андрухович повернувся до Івано-Франківська. Завітав і до редакції «ГК».

«Станіславський феномен» - літературний вибух з візуальним домішком - стався наприкінці 80-х, а вибухова хвиля накрила український культурний простір усіх 90-х. Імена письменників Юрія Андруховича, Юрка Іздрика, Тараса Прохаська, Володимира Єшкілєва та художників Мирослава Яремака, Ярослава Яновського, Ростислава Котерліна та Анатолія Звіжинського сьогодні не чув хіба тільки неграмотний або незрячий. «Станіславський феномен» дав новий зміст поняттю «укрсучліт», тобто з'явилася нова українська література європейського ґатунку і європейського ж сприйняття світу. Учасники «Станіславського феномену» вже можуть далі навіть нічого й не писати, вони дали поштовх і мірило якості. Власне, вибух стався, та чи ширяться вибухові хвилі дотепер? Які наслідки й руйнування? Які глибини й сенси відкрилися? Врешті, чи живий феномен сьогодні?

Вона каже, що щастя - це і мить, і постійність, і ще бозна-що. Захоплюється багатьма речами, які не мають до літератури жодного стосунку. І хоч вже кілька років ця письменниця живе під Києвом, та не перестає відчувати глибинність своїх стосунків з рідним містом, а відтак писати історії про Франківськ і для нього. Софія Андрухович розповідає «ГК» про свої та чужі книги, розвиток сучукрліту, свій літературний ріст і дратівливі явища в літературі.

Він умів бути справжнім другом, при цьому залишаючись дуже стриманим із незнайомими. Та його знала вся Україна. Він був міфом, який не хотів бути міфом. Він зробив групу «Брати Гадюкіни». Він же її й поховав. Після «Гадюкіних» він став кращим ді-джеєм України, а згодом і Росії. Він не переймався славою і не любив її. Він - це Сергій Кузьминський, або Кузя, як його називали всі...

Цього понеділка він відійшов туди, де краще...

Останніми роками він вкрай рідко давав інтерв'ю. У пам'ять про Сергія Кузьмінського „Галицький кореспондент" передруковує з незначними скороченнями інтерв'ю, яке Кузя дав газеті 22 вересня 2005 року. Тоді текст називався «Всьо чотко». Бо хворий раком Сергій тримався гідно до кінця. Тепер ми винесли в заголовок іншу його фразу з тієї розмови. Фразу, яка виявилася пророчою.

Прощай брате, ми тебе всі любили і будемо.

«Вперше оголюватись було, звичайно, соромно і незвично. Але я майже одразу відчула кайф єднання з сонцем, водою, з природою, буття з такими самими людьми, як ти, і ось уже чотири роки відвідую дикий пляж у Калуші», - так починається історія нудистки Олі. 21-річна студентка знайшла однодумців випадково: «Ми з батьками пішли в Калуші на пляж на березі Лімниці з боку Вістової. Я пішла прогулятись, зайшла досить далеко від загального пляжу і натрапила на нудистів. Серед них виявилось багато моїх знайомих. Мені сподобалась атмосфера, мене запросили приєднуватись».

Очищатися від нечистого на Івана Купала журналіст «ГК» вирушила на Рожнятівщину. Про таємниці купальської ночі - ворожіння, цілющу магію води і вогню - розповідають старожили селища Перегінськ.