Під тиском торгівців цього понеділка міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус поставив кому після «не можна», але поправити мера може суд або міськрада.

Рішення Івано-Франківської міської ради від 2 грудня про продаж земельної ділянки площею майже 1 га під речовим ринком на Новгородській, 39 схвилювало підприємницьке середовище. Торгівці пікетували міськвиконком і вели перемовини з міським головою.
У цій ситуації, як вже інформував «ГК» у попередньому номері, зіткнулися інтереси підприємців, власників ринку і міста. Торгівців приватизація території ринку лякає, оскільки люди підозрюють, що приватну ділянку можуть забудувати. А це для них означає перенесення кудись на околицю і врешті втрату роботи. Мерії приватизація потрібна, бо це 3 млн. грн. до міського бюджету. Власникам ринку – ТОВ «Мальва» – придбання ділянки дало б можливість у подальшому заощадити на платежах за землю: земельний податок обходиться втричі дешевше, ніж оренда, яку вони платять вже 8 років. Як узгодити інтереси трьох сторін без шкоди для кожної зокрема? Пошуки відповіді на це питання розділили торгівців на два табори.

Більшість, назвемо їх умовно «реалістами», погодилися з аргументами на користь приватизації землі фірмою «Мальва», однак за умови підписання «невід’ємного додатка до угоди купівлі-продажу». У додатку розписано зобов’язання покупця землі: збереження цільового призначення площі й торгових місць впродовж 5 років тощо. Цей документ став компромісом між ТОВ «Мальва» та Асоціацією підприємців-фізосіб, що працюють на ринку. Гарантом дотримання його вимог стала міська рада, коли проголосувала за продаж землі на останній сесії.
Однак такий компроміс не переконав революційно налаштовану меншість. Вже у п’ятницю, 5 грудня, дві сотні торгівців вдруге пікетували мерію з вимогою залишити в силі договір оренди землі. Цього понеділка «революціонери» домоглися переговорів із Віктором Анушкевичусом, і той заветував рішення про продаж ділянки. Правда, при цьому зауважив, що «поважає їхній вибір, але вважає його неправильним». Торгівці розійшлися. Втім, святкувати перемогу було б передчасно.
Як можуть далі розгортатися події? Є кілька варіантів. Перший: якщо ТОВ «Мальва» наполягатиме на приватизації, вона має високі шанси домогтися свого у суді. Тоді про компроміси і «невід’ємні додатки» підприємцям доведеться забути. Другий: міськрада подолає вето мера, і землю продадуть з умовами, які пролобіювала Асоціація. Третій: все залишиться, як було, але тільки до вересня наступного року, коли закінчиться договір оренди.
Голова Асоціації підприємців-фізосіб речового ринку Володимир Іванов був прихильником «реалістичного» розв’язання проблеми. Він – один із авторів «Невід’ємного додатку до договору про викуп земельної ділянки ТОВ «Мальва». У п’ятницю під час пікету Володимир Іванович спробував викласти свої аргументи «революціонерам», але не зміг перекричати вигуки «ганьба!» і «недовіра!».
Інженер «Промприладу» Володимир Іванов став торгівцем у 1999 році. «Зарплату тоді платили, перепрошую, трусами і парасолями. Спершу я думав, що це тимчасові труднощі, що маємо незалежність, а як же будемо розвиватися без реальної економіки і виробництва. Але виявилося, що виробництво таки нікому не потрібне», – пригадує Володимир Іванов, як став за прилавок. У 2000 році він заснував і очолив Асоціацію для захисту таких самих торгівців, як він, від свавілля тодішньої адміністрації ринку.
Днями Володимир Іванов звернувся до «ГК» з проханням оприлюднити позицію Асоціації з питання продажу ділянки під ринком.

– Володимире Івановичу, як створювалася Асоціація підприємців-фізичних осіб на речовому ринку, які завдання ставилися тоді перед нею?
Історія Асоціації почалася в 2000 році. Пригадуєте, тоді довкола базару, який ще був у комунальній власності, не вщухали скандали, посадили директора... Потім ринок віддали в оренду через аукціон ТОВ «Мальва». Коли «Мальва» прийшла на ринок, для нас одразу зросла на гривню оплата за 1 м. кв. торгового місця. І зрозумів, що якщо ми не об'єднаємося, не створимо організацію для свого захисту, ми отримаємо такий самий «безпредел», як на інших ринках міста. Який, спитаєте? Це коли адміністрація встановлює ціни, не радячись з підприємцями, збирає на рік по 7-10 тис. грн. з людини, не дбає про торгові місця. Тож ми вирішили заснувати Асоціацію.
Створили її влітку, і почалися важкі переговори з власниками і адміністрацією ринку. Вони тривали півроку, але в кінці грудня 2000 року ми таки підписали загальну угоду між Асоціацією і адміністрацією, яка зробила підприємців захищеними.

– Як вдалося переконати власників рахуватися з вами?
Мало хто вірив в успіх справи, але задіювали і пресу, скликали збори, конференції... Врешті, сам засновник «Мальви» Олександр Долішній усвідомив, що краще працювати з людьми на компромісних умовах, ніж гаяти час і сили на протистояння. Нам вдалося порозумітися, і, зауважте, більше на жодному ринку в місті адміністрація не підписала подібну угоду з колективом. Ми ж добилися права на вихідні, місяць відпустки із збереженням місця, чітких правил сплати за торгові місця, участі в прийнятті рішень з питань, що стосуються нашої праці.
Подібна до нашої угода є тепер в Надвірній: тамтешні підприємці приїжджали до нас вивчати досвід.

– У 2004 році виник конфлікт із владою, яка планувала перенести ринок. Пізніше торгівці боролися за продовження договору оренди. Як вдалося дотискати потрібні рішення?
 Локомотивом ідеї перенесення ринку був заступник міського голови Зіновія Шкутяка Олег Синютка. Тоді довелося завзято з ним поборотися: ходили ми і на громадські слухання, і на депутатські комісії, і людей виводили під виконком. Ви ж розумієте: це перенесення б означало, що тисячі людей могли викинути на вулицю.
Я сам стояв за прилавком, я цю кухню знаю зсередини. Покупці не їздили б на ту околицю, куди нас планували виселити. Новгородська – для торгівлі вдале місце. І в нас вийшло переконати владу продовжити договір оренди. Шкутяк, до речі, нас таки зрозумів. Пізніше і Анушкевичус підтримав. Він пообіцяв у разі обрання мером не піднімати питання про перенесення два роки. І свого слова дотримав.

– Минулого року «Мальву» придбали інші люди. Як Асоціація будувала стосунки з новими власниками?
Коли фірму продавали, ми домовилися, що угода залишається в силі. Ми влаштували зустріч із новим власником, познайомилися, подискутували про болючі питання, про перспективи... Обговорили падіння торгів, умови праці тощо. Адже зрозуміло, що коли нічого не змінювати, люди на ринок приходитимуть усе рідше. Пора проводити хоч якусь реконструкцію рядів. Я казав Мирославу Козаку, одному із нинішніх співвласників «Мальви», давайте приводити ринок до порядку, щоб у покупців бодай під ногами не хлюпало й за комір не крапало. Він погодився. Вирішили почати з перекриття між рядами і встановлення ринв.
Я сам інженер, тому розробив проект секції, і першу ажурну металеву конструкцію встановили між 7 і 8 рядами. Перекриття полікарбонатне – легке і світле, з продуманою системою вентиляції, щоб влітку не було парко. Тепер збираємо гроші на решту рядів. Видатки ділимо порівну – половину дає адміністрація, половину – підприємці.
Але це тільки перший етап. Наступний – облаштування торгових місць. Задумали зробити маленькі магазинчики. Тут важливо і місця робочі зберегти, і комфортніші умови забезпечити. Ми вже зробили перший експериментальний магазинчик: обшили існуючі конструкції ДСП і металопрофілем, встановили ролети.
В перспективі ми бачимо, як зробити ринок кращим і зручнішим. Плануємо завершити реконструкцію до вересня наступного року. Коли б довелося продовжувати договір оренди, ми б мали що показати владі.

– Але постало питання продажу, і підприємці не зуміли досягнути єдності в цьому  питанні. Чому?
Відомо, що існує план забудови території. Але ні торгівці, ні власник цього не хочуть. Я бачив ці ескізи, все гарно намальовано, але кажу: хлопці, а куди подінуться люди? Ви ж не прийшли на порожнє місце. Тут тисячі працівників. Давайте шукати компроміс.
На мою думку, такі активи, як ця ділянка, місто не мало б продавати. Однак законодавча база для приватизації цієї землі є, і ми цю обставину не змінимо. Я запитав юриста, що ми можемо вдіяти, який варіант для підприємців оптимальний. І фахівець пояснив, що, згідно із законом, власники взагалі можуть не питати нашої думки, можуть через суд змусити владу продати їм земельну ділянку. Тому якщо з вами ще рахуються, сказав правник, скористайтеся цим максимально – укладіть з власниками таку угоду, яка б вас максимально захистила. Так і з’явився невід’ємний додаток до договору, який накладав низку зобов'язань на «Мальву» після приватизації землі.
Напередодні сесійного засідання, у понеділок увечері, ми прийшли на збори фракції БЮТ, яка ще не визначилася з цього питання. Показали їм додаток, згоду власників – і депутати погодилися. Мовляв, якщо так, ще подякуйте адміністрації ринку за розуміння. Крім того, нам пообіцяли, що у разі невиконання наших умов власником землі депутати порушать питання про реприватизацію. Та ми й самі здатні постояти за себе – у нас сильна організація.
Якби був кращий варіант, я б боровся до останнього. Та коли вибору немає, треба виривати, що можна. Я прийшов у п’ятницю на зустріч із пікетувальниками, бо мені нічого соромитися і боятися. Боїться той, у кого на совісті неправда, хто щось крутить. А я не продавався ніколи і нікому, і за посаду керівника Асоціації, яку сам створив, не тримаюся, тому й соромитися мені нічого. Шкода, що не почули.

Розмовляв Андрій СОВА