Приводячи дитину на консультації до різних лікарів, батьки дуже часто оминають кабінет дитячого психіатра. А даремно. Згідно з даними ВООЗ, в Україні найвищий показник розладів дитячої психіки у Європі. Розлади психіки у дітей зовсім інші, ніж у дорослих. Скажімо, затримка мовлення, заїкання, енурези чи занадто висока активність малюка - всі ці питання належать до компетенції дитячого психіатра. Про основні психічні проблеми дітей ГК спілкується з Валентною Арциховською, головним позаштатним дитячим психіатром Головного управління охорони здоров'я ОДА.

Приводячи дитину на консультації до різних лікарів, батьки дуже часто оминають кабінет дитячого психіатра. А даремно. Згідно з даними ВООЗ, в Україні найвищий показник розладів дитячої психіки у Європі. Розлади психіки у дітей зовсім інші, ніж у дорослих. Скажімо, затримка мовлення, заїкання, енурези чи занадто висока активність малюка - всі ці питання належать до компетенції дитячого психіатра. Про основні психічні проблеми дітей ГК спілкується з Валентною Арциховською, головним позаштатним дитячим психіатром Головного управління охорони здоров'я ОДА.

- Валентино Євгенівно, чому в Україні діти страждають психічними розладами частіше, ніж в інших країнах Європи?

- Для початку роз'ясню, що таке дитячі психічні розлади, бо дуже часто в уяві батьків психічний розлад - це коли дитина вже на стіни дряпається. У дитячій психіатрії найчастіше зустрічаються поведінкові розлади, серед яких енурези, заїкання, наслідки перенесених травм або ранніх дитячих інфекцій, затримки мовлення тощо. Останнім часом дуже гостро стоїть проблема гіперкінетичних (гіперактивних) дітей. Незважаючи на те, що кількість дитячого населення в Україні щороку зменшується, психічна захворюваність постійно зростає.

Чому так? 51% українських дітей ростуть у неповних сім'ях, батьки розлучені. Ще 16% дітей в Україні народжуються поза шлюбом і виховуються матерями-одиначками. А сім'я - це той осередок, який формує дитину. На жаль, 16% народжених дітей мають вроджену розумову відсталість.

- А як розрізнити, чи дитина гіперактивна чи просто невихована?

- Гіперкінетичність - це поведінковий розлад. У світі останніми роками кількість таких дітей постійно збільшується. Зауважте, які 3-4-річні діти стали неслухняні. Але між невихованістю і гіперкінетичним синдромом є різниця. Гіперкінетичні діти наче «мають шило в попі», вони хочуть бути всюди, не виконують інструкції, поводять себе так, як хочуть. Невихована дитина у садочку висидить заняття, бо там чужі люди, а гіперкінетична дитина, що б ви не робили, більше 10-15 хвилин на одному місці не всидить. Ні умовляння, ні погрози не діють, гіперактивні діти не мають страху і не розуміють заборони.

Гіперкінетичні діти дуже «розгальмовані», імпульсивні і мають дефіцит уваги. Вони фізично не здатні всидіти на одному місці більше 10-15 хвилин. Через вроджений дефіцит уваги вони не можуть сприймати навчальний матеріал, а імпульсивність приводять до того, що такі діти дуже часто потрапляють у небезпечні ситуації. Гіперактивна дитина може йти з мамою за руку, а за мить вирватися і кинутися через дорогу, незважаючи на потік машин.

Але гіперактивна дитина просто не може бути інакшою, це вроджена патологія, причини якої не до кінця відомі. Кажуть, що це генетика і порушення певних біохімічних процесів у корі головного мозку. Наша цивілізація також впливає на дітей. Коли кількамісячне маля сидить у манежі, а батьки поруч дивляться бойовик, то не дивно, що у дитини потім розвивається агресія.

- Що повинні робити батьки гіперкінетичних дітей?

- В першу чергу, усвідомити, що це хвороба і вона лікується. Але звертатися треба до психіатра, а не до педіатра чи невропатолога. Існує ціла система виховання та лікування гіперкінетичних дітей, яка передбачає прийом гомеопатичних препаратів, які гамують нервову систему, а також соціальну та шкільну психокорекцію. На жаль, наші вчителі часто не вміють працювати з гіперактивними дітьми: ставлять їх у кут, пересаджують на останню парту.

Батькам і вчителям слід застосовувати систему «батога і пряника»: карати дитину лише за той вчинок, який вона зробила щойно, а не дві години тому; карати за ті вчинки, які загрожують життю і виходять за межі поведінкової етики. Обов'язково таку дитину треба хвалити. Якщо вона 10 хвилин спокійно посиділа - яка ж ти молодчинка, цілих 10 хвилин змогла взяти себе в руки і посидіти спокійно! Я би радила батькам не боятися і приводити дитину на прийом до психіатра якомога раніше, коли дитині 3-4 роки. Раннє звертання до психіатра дає дуже позитивний ефект.

- А дитячі психіатри приймають анонімно чи записують діагнози у медичну картку?

- На базі державної психо-неврологічної лікарні № 3 діє дитячий центр «Надія». В центрі працюють лікарі, психологи, логопеди та вихователь, який займається з дітьми аромотерапією, арт- та музикотерапією. Батьки можуть просто привести сюди дитину на консультацію. Окрім цього центру, дитячі психіатри проводять консультації також у дитячій поліклініці та дитячій лікарні.

Ми ніколи не пишемо у дитячих карточках психіатричні діагнози. Також ніколи не даємо інформацію про психіатричні захворювання дітей у школу, де вони навчаються. Психіатри заводять окремі карточки, але якщо батьки не хочуть, вони пишуть заяву з проханням зберегти конфіденційність.

Наталка ГОЛОМІДОВА