Зі стурбованими обличчями, під стримані оплески генеральний секретар ОБСЄ та в.о. міністра оборони України минулого тижня поставили підписи під контрактом про утилізацію меланжу. Медіа не звернули особливої уваги на цю подію, а дарма. Цистерни з сотнями тонн смертельно небезпечного вантажу везтимуть і через наше місто...

Часу більше немає

Меланж - це суміш сірчаної та азотної кислот з великою концентрацією останньої - до 90%. Він забезпечує реакцію, необхідну для старту ракети. Потрапляння меланжу у відкритий простір становить серйозну загрозу.

«Прямий контакт з меланжем або вдихання парів азотної кислоти призведе до сильних опіків шкіри, слизових оболонок, дихальної системи (легеневий набряк) та очей». Це слова зі звіту Організації з безпеки та співробітництва в Європі. Документ, копію якого отримало «Свідомо», спеціально присвячений українському меланжу. Чому ОБСЄ ним зацікавився?

Бо один з шести розкиданих по всій Україні складів, де зберігають меланж, - зовсім поруч з європейським кордоном. Від Радехова на Львівщині до Євросоюзу - 60 кілометрів. А саме у Радехові у військовій частині А1642 зберігається 3,3 тисячі тонн бойової речовини. У Ценжеві, що поблизу Івано-Франківська, - у частині А2989 - 2,3 тисячі тонн. У Калинівці на Вінниччині, у військовій частині А2783 - 1 тисяча тонн. У Білій Церкві, що на Київщині, у частині А2791 - 1,5 тисяч тонн. У Любашівці на Одещині, у військовій частині А3516 - 3,2 тисячі тонн. І у Шевченково на Харківщині, у частині А2136 - 4,8 тисячі тонн.

І з кожним днем небезпека від цих складів зростає. Суміш двох кислот роз'їдає стінки цистерн. Нові не виробляються - немає грошей. А старі цистерни зазвичай лежать просто неба. Якщо витік станеться, наслідки будуть негайними і катастрофічними.

Ще 2005-го року, обстеживши всі точки зберігання меланжу, спеціальна комісія ОБСЄ зробила висновок: «Очевидною є зростаюча загроза екологічної катастрофи, що призведе до людських жертв, а тому необхідною є якнайшвидша (не пізніше, ніж через 3-4 роки) утилізація меланжу на місці або його вивезення».

Тобто відведений тоді час вже вичерпався.

Що робити?

Оскільки Україна більше не виробляє ракет, є лише один вихід - меланж треба утилізувати. Але роками гроші на це не виділялися. Натомість ще 2003-го року Україна звернулася по допомогу до ОБСЄ. Ця організація вже допомагала утилізувати меланж Азербайджану, Казахстану, Вірменії та Грузії.

Тобто підписаний минулого тижня контракт - це, без сумніву, чудова новина. Це вінець років оцінок, переговорів та проведеного ОБСЄ тендера на відбір компаній, які безпосередньо утилізуватимуть меланж. З-поміж американських, українських, польських та німецьких компаній європейці обрали російські. Це науково-виробнича фірма «Техноазот» (Москва), федеральне казенне підприємство «Завод ім. Я.М. Свердлова» (Нижньогородська область) та федеральне казенне підприємство «Бійський олеумний завод» (Алтай).

Але небезпека ще не минула. За 5 млн. євро від ОБСЄ ці компанії залізницею вивезуть з України 3168 тонн меланжу, або менше п'ятої частини від всього обсягу. Вивозитимуть з Ценжева на Франківщині та Калинівки на Вінниччині, де меланжу після цього не має залишитися. (Ці місця Міноборони вважає найнебезпечнішими, зокрема й тому, що вони дуже близькі до населених пунктів). Почнуть вивозити у листопаді цього року і закінчать за 12 місяців. Усі інші місця чекатимуть, чим це завершиться. Рішення про вивіз меланжу звідти ОБСЄ прийматиме пізніше. Оскільки стінки цистерн тоншають з кожним днем, небезпека збільшуватиметься.

До того ж, є свідчення, що план вивозу франківського та вінницького меланжу містить у собі додатковий ризик. Йдеться про ідею везти небезпечну речовину потягом.

Що може статися на залізниці?

«Причиною транспортного інциденту стало порушення правил перевезення небезпечного вантажу і відхилення від утримання рухомого складу власником», - цитата з результатів української експертизи відомої усім аварії з жовтим фосфором під Ожидовом (Львівщина). За цим документом, у цистернах з фосфором було недостатньо води, а самі цистерни майже всі були з несправними запобіжними клапанами.

2005 року ОБСЄ констатував, що в Україні є лише дев'ять цистерн, які придатні для транспортування меланжу. Для перевезення трьох тисяч тонн меланжу потрібно приблизно 50 цистерн.

Ми попросили в «Укрзалізниці» дані про кількість та стан необхідних для такого вантажу цистерн. Ось відповідь: «Умови перевезення кислоти азотної червоної димлячої (меланжу) встановлені «Правилами перевезення небезпечних вантажів залізничними дорогами», згідно з якими вантаж транспортується у власних спеціалізованих цистернах. Власні спеціалізовані цистерни на загальну мережу залізниць допускаються тільки технічно справними, періодично проходять поточний та капітальний види ремонтів, про що на котлі цистерни проставляються відповідні трафарети».

«Та не переймайтеся!» - попросив нас заступник генерального директора ЗАТ «Техноазот» Володимир Арутюнян. «Ми уже 50 років возимо меланж територією радянських країн. Це найбезпечніший спосіб».

Насправді, відомі принаймні дві аварії з меланжем під час транспортування залізницею у Росії. Три роки тому - на під'їзді до Дзержинська Нижегородської області, де й утилізуватимуть український меланж. Шість років тому - у місті Чулим Новосибірської області. Тоді довелося евакуювати 13-тисячне місто. В одній із цистерн з меланжем, яку перевозив вантажний потяг, виявилося три пробоїни. На той момент з неї витекло близько тонни речовини. Російська преса писала, що причиною витоку були дуже старі цистерни, які просто не витримали дороги.

Що означатиме аварія потягу з меланжем при перевезенні, на наше прохання змоделював директор Сумського державного науково-дослідницького інститут мінеральних добрив та пігментів Сергій Вакал:
«Пролиття меланжу на обсмолені шпали через кілька хвилин призведе до їхнього займання. Гасіння вогню на об'єктах з меланжем ускладнене, бо кисень для горіння виділяється з самого меланжу. У ґрунті, залитому окислювачем, практично повністю знищуються як вищі, так і нижчі форми життя. Населення треба терміново евакуювати з зони ураження».

Власне, сам ОБСЄ так описував небезпеки у своєму звіті: «Пряму загрозу здоров'ю населення буде становити токсична хмара, яка утвориться в результаті розриву одного або декількох резервуарів і реакції меланжу з водою та іншими несумісними речовинами чи матеріалами. Згідно з розрахунками, для резервуара об'ємом 100 кубічних метрів площа повного ураження буде мати радіус 2 км, а небезпечна зона - радіус 25 км. Крім цього, вітер може перемістити хмару меланжу на відстань до 80 км».

Точний маршрут перевезення меланжу до Росії не оголошується. Але з огляду на нашу історію з фосфором і російські з меланжем, ми всі зацікавлені, щоб він оминув наші міста.

Чому ОБСЄ обрав залізницю?

Був варіант утилізації на місці за допомогою стаціонарної установки, яку підвозитимуть до складів. Його пропонувало українське державне підприємство «Укроборонлізинг». «Цей метод безпечніший, але дорожчий. Тому виграли росіяни», - пояснює генеральний директор «Укроборонлізингу» Ганна Левковська.

Не виділяючи грошей на власну безпеку, держава змушена миритися з вибором ОБСЄ. Після підписання контракту «Свідомо» запитало у генсека організації, чим гарантуватиметься безпека обраного шляху.

Ось що відповів пан Марк Перрен де Бришамбо: «Ми вжили всіх заходів безпеки. Компанії, які були вибрані для цього проекту, вже знищили 70 тисяч тонн меланжу. Дослідження, здійснені нашими незалежними експертами, показали, що транспортування залізницею - це оптимальний для нас шлях. Ризики будуть мінімальні»...

Анна БАБІНЕЦЬ,

Бюро журналістських розслідувань «Свідомо»,

для «Галицького кореспондента»