В Долині точаться суперечки про водойму в середині міста: що це - озеро чи став? Ціна питання - декілька десятків гектарів землі вздовж автотраси на перетині трьох областей. Міський голова Володимир Гаразд не приховує, що статус штучної водойми дозволить вдвічі зменшити охоронні зони довкола Долинського озера і залучити інвестора для розбудови відпочинкової інфраструктури. Опоненти мера побоюються, що став можуть приватизувати.

В Долині точаться суперечки про водойму в середині міста: що це - озеро чи став? Ціна питання - декілька десятків гектарів землі вздовж автотраси, яка з'єднує Львівську, Івано-Франківську та Закарпатську області.

Ті, хто хоч раз бував у Долині, розповідаючи потім про цей прикарпатський райцентр, обов'язково згадають про місцеве озеро. Його важко не помітити, проїжджаючи через місто, в якому б напрямку ти не їхав: на Львів, Франківськ чи Хуст. Понад двадцять гектарів водного плеса широко простяглися вздовж жвавої автотраси, одним краєм гублячись у старому парку. Колись тут було улюблене місце відпочинку долинян, яке по-тутешньому називають «зоною». Тут був літній кінотеатр, дитячі гойдалки, тир, танцмайданчик, станція прокату човнів, а на додачу - справжній плаваючий острів. Кажуть, тут перезнайомилося пів-Долини, а половина з них - одружилися. Можна сказати, звідси почалася сучасна Долина.

Однак, тепер майже уся відпочинкова інфраструктура міського парку зруйнована. За останні двадцять років тут з'явився пам'ятник Шевченку, але зникли гойдалки і кінотеатр. Почищена на початку дев'яностих водойма знову починає потрохи заростати очеретом. До парку ще приходять заради води з джерела та пива у «Вітерці». В озері ще подекуди намагаються вудити рибу, зрідка хтось ризикне скупатися. Зрештою, й самого озера (принаймні, на папері) більше не існує. В останньому рішенні міськради, яке стосується благоустрою цієї відпочинково-рекреаційної зони, Долинське озеро було назване ставом. Що принесе таке перейменування цій водоймі: загибель чи порятунок?

Прийняте наприкінці липня цього року рішення Долинської міської ради «Про попереднє погодження проекту детального планування території рекреаційно-відпочинкової зони навколо міського ставу» серед самих депутатів не всі сприймають однозначно. Представники окремих політичних партій уже виступили з різкою критикою цього рішення, вважаючи, що міський голова Володимир Гаразд та промерівська більшість у міськраді порушили чинне законодавство. "Після прийняття цього рішення створюються умови, коли наступним рішенням по тому ж таки ставу можна довільно маніпулювати, - вважає голова районної організації ВО "Свобода" Руслан Богачов. - Немає гарантії, що в наступному рішенні міської ради не йтиметься про приватизацію Долинського ставу. З цього приводу ми вже звернулися до міжрайонної прокуратури".

З історичних джерел відомо, що озеро в Долині було віддавна, писемні згадки про нього датуються кінцем 16-го століття. У 1597 році Долинський староста Станіслав Красіцький дозволив збудувати млин на ріці Турянці, з якої ще донедавна живилося озеро, а місцевих мешканців зобов'язав штучно понижувати рівень води у водоймі, щоб у випадку повені не сталося шкоди. Критики перетворення озера на став вказують на природне походження цієї водойми, згадуючи також про джерела, з яких вода потрапляє до озера і які досі існують на території парку. Проте міський голова Володимир Гаразд має з цього приводу іншу думку.

"Я глибоко переконаний, що це - став, - сказав долинський мер у розмові з репортером "ГК". - Законодавство чітко визначає, що озеро - це природна водойма, а став - штучна. Давайте заберемо шлюз, дамбу довкола долинської водойми і подивимось, що залишиться від неї. Буде дві маленькі калабані. Ми вже чистили озеро, знаємо, що залишається, це - збудоване людьми".

Аргументуючи свою позицію, долинський мер також заглиблюється в історію. Він розповідає, що ще в давні часи цю водойму облаштували для забезпечення міста та солеварні водою: спеціальними дерев'яними трубами вода текла в стару частину міста. Озеро було закрите парканом, тут було заборонено випас худоби, мовляв, відтоді й приклеїлася до цієї території назва "зона".

Володимир Газад не приховує, що теперішнє перетворення озера на став покликане насамперед задовольнити потреби бізнесу. Впродовж останніх років цю відпочинкову зону міська влада розглядає як один з найпривабливіших інвестиційних проектів. "Для нас важливо залучити інвестора на цю територію, - говорив Володимир Гаразд. - Міський бюджет не потягне проекту, який потребує десятків мільйонів гривень. А щоб залучити інвесторів, треба дати можливість їм розвиватися на цій зоні. Охоронні зони озера складають 100 метрів, для ставу - 50. Якщо поставимо в цій зоні стометрову зону, то фактично заборонимо будь-яке будівництво, а відповідно, не зможемо залучити інвестора. Якщо ж хтось буде наполягати на експертному висновку відносно того, що це за водойма, то ми це зробимо і експерти поставлять крапку".

Натомість опоненти міського голови зауважують, що зменшення прибережної охоронної зони вдвічі збільшить екологічне навантаження на водойму, яка й без того є не надто чистою та малопридатною для купання. Ще один закид - відсутність комунального підприємства, яке було б повноправним господарем всієї цієї території і з яким мали б укладати угоди про оренду ймовірні інвестори. Кажуть, без єдиного господаря приватники господарюватимуть тут, як їм заманеться.

Поки ламаються списи довкола чи то озера, чи то ставу, міська влада Долини уже готує попередньо погоджений проект благоустрою "зони", розроблений Івано-Франківською філією "Діпромісто", до державної експертизи, яка триватиме до трьох місяців. Тоді розпочнеться процес відведення земельних ділянок, після чого міська влада вирішуватиме, які об'єкти повинні залишитися в комунальній власності, а на що можуть претендувати приватники. Як запевнив Володимир Гаразд, водне плесо, а також пляжі, парки та сквери в жодному випадку не потраплять до приватних рук.

Богдан СКАВРОН