Збираєтеся вчитися на фінансиста чи юриста? Подумайте добре, бо ризикуєте через п'ять років поповнити армію безробітних. У фахівців з продажів, елекромонтерів, слюсарів, водіїв більше шансів на працевлаштування.

Це дослідження - для майбутніх абітурієнтів та їхніх батьків, що заздалегідь визначаються, до якого навчального закладу віднести оригінали документів.

У січні Світовий банк написав про Україну: «Учні та студенти, обираючи майбутню професію, можуть не враховувати становище на ринку праці, зокрема через брак необхідної інформації». Ми спробували усунути цей брак.

Хто втратив роботу у кризу?

Коли Світовий банк оприлюднив «Дослідження попиту на ринку праці», робочі місця в Україні вже нищила криза. По кому вона вдарила?

Державний центр зайнятості на наш запит надав інформацію про тих, кого звільнили за перше півріччя цього року. Насамперед роботу втратили працівники приватних компаній:

Державний центр зайнятості розповів більше. Кого звільняють? Переважно кваліфікованих працівників.

Звісно, до Державного центру зайнятості потрапляє інформація лише про легально звільнених, які раніше були легально найнятими. (Зокрема, цим можна пояснити зовсім невеликі скорочення в готелях та ресторанах, що наводить центр). Щоб точніше оцінити численністьпостраждалих від кризи, ми звернулися до великої столичної рекрутингової агенції HeadHunter. На наше прохання компанія, яка насамперед працевлаштовує «білих комірців», порахувала, як зріс конкурс на вакансії:

Зверніть увагу, що конкурс зріс на всі місця. Найбільше (і це погана новина для випускників та абітурієнтів ВНЗ) - для тих, хто ще вчиться або тільки розпочинає кар'єру.

До того ж, як і Державний центр зайнятості, HeadHunter зафіксував скорочення робочих місць для тих, хто займається фінансами.

«Ситуація стала найменш сприятливою саме для кандидатів на посади з управління персоналом, в адміністративний персонал та у бухгалтерію/фінанси підприємств», - зауважила директор HeadHunter з маркетингу і PR Тетяна Топчій.

Звісно, криза мине. Але для тих, хто розпочинає вчитися, важливо зрозуміти, що сам по собі диплом на більшість спеціальностей мало допомагав і до кризи.

Кого брали на роботу до кризи?

Є один дуже показовий розрахунок, який впровадила Міжнародна організація праці (МОП). Наш Держкомстат теж його використовує. Ідея полягає у тому, щоб розділяти працюючих за рівнями їхньої кваліфікації. Якщо подивитися дані за кілька років, стає зрозумілим, яких рівнів кваліфікації потребує економіка. За допомогою директора Інституту демографії та соціальних досліджень Елли Лібанової ми проаналізували показники за дев'ять років. З 1999-го (рік, коли українська економіка досягла дна пострадянського колапсу) до 2007-го (останній рік перед нинішньою кризою). І - отримали другу погану новину для студентів.

З'ясувалося, що хоча в ці роки зайнятість росла, а безробіття зменшувалося, насправді економіка потребувала все менш кваліфікованої робочої сили! За дев'ять благополучних років економічного зростання в структурі зайнятих виросла частка «найпростіших професій», як їх називає МОП:

«Такі структурні зрушення притаманні країнам з низьким рівнем економічного розвитку - тільки там через перенесення низки виробництв з економічно розвинених країн і загалом сировинну орієнтацію економіки відбуваються подібні процеси. Натомість в розвинених країнах і в країнах, що розвиваються високими темпами, стрімко зростає питома вага професіоналів, зокрема фахівців з IT-технологій, комунікацій, генної інженерії тощо», - відзначила Лібанова у статті для наукового журналу «Економіка України».

Ті самі висновки зробили й дослідники зі Світового банку на чолі з Яном Рутковським. «Близько трьох чвертей усіх новостворених робочих місць - це місця для робітників, що виконують фізичну працю, причому половина з них - для кваліфікованих робітників (як-от: електрики, зварники, сантехніки тощо) та операторів машин», - написали вони у своєму докризовому дослідженні.

«Для порівняння: лише трохи більше від 20% усіх новостворених робочих місць призначаються для працівників сфери нефізичної праці, включаючи управлінців, спеціалістів вищого та середнього рівня кваліфікації і допоміжного персоналу, офісних працівників і працівників сфери послуг».

Банк відмітив, що оскільки попит на «білих комірців» значно менший, то й зарплатня їх набагато менше відрізняється від зарплатні некваліфікованих працівників, ніж в інших країнах.

Простіше кажучи, люди, які вирушають за вищою освітою, мають усвідомлювати: сам по собі диплом не полегшить їм пошук роботи. І високу зарплатню диплом теж не гарантує.

Що робить уряд?

Мабуть, ніхто не сперечатиметься, що освіта - ключ до створення нової економіки. Яка більше потребуватиме мізків українців, ніж їхніх м'язів.

Насправді, уряд витрачає начебто чималі гроші на освіту. У державному бюджеті на цей рік передбачено 18 млрд. гривень - в півтора рази більше, ніж, наприклад, на оборону. Але з якою ефективністю витрачаються гроші?

«Свідомо» поцікавилося, як уряд вирішує, скільки студентів і на які спеціальності, в яких ВНЗ навчати за рахунок бюджету. Тобто - як урядовці прогнозують, які саме фахівці будуть потрібними через п'ять років. А виявляється - ніяк!

«Немає прогнозу. Його ніколи й не було», - визнав один із спеціалістів, які складають державне замовлення на освіту. «Щоб щось спрогнозувати, треба, щоб уряд затвердив справжню програму розвитку економіки і втілював її. А такої програми ніколи не затверджували», - додали фахівці з Науково-дослідного інституту праці та зайнятості населення при Міністерстві праці.

Що ж відбувається натомість? Процедура така. Кожне міністерство щороку подає пропозиції, скільки бюджетних місць оплатити у ВНЗ, що йому підпорядковані. Грошей завжди просять побільше. «Якщо ми врахуємо всі їхні заявки, місць буде більше, ніж дітей», - зауважив один з тих, хто «ріже» ці заявки. Робиться це в Міністерстві економіки. «Ріжуть» з простих міркувань: скільки було бюджетних місць минулого року і скільки буде випускників шкіл цього року. Потім кількість бюджетних місць на кожну спеціальність затверджує уряд.

Як у міністерствах ділять ці місця між ВНЗ - це тема окремого розслідування. А ми хочемо звернути Вашу увагу на просте порівняння. Як змінилася кількість бюджетних місць за останні п'ять років, протягом яких вчилися нинішні випускники університетів:

Тобто поширені нарікання на те, що уряд економить на студентах, не дає їм вчитися, скорочує кількість бюджетних місць - це самоомана. Ви бачите, що кількість випускників шкіл за останні п'ять років скоротилася на чверть. А кількість бюджетних місць на бакалаврів зменшилася лише на 2%. А якщо брати докризовий 2008 рік, то ця кількість взагалі зростала.

Про що це свідчить? Що держава витрачає великі гроші, навчаючи у ВНЗ все більшу частку випускників шкіл. У той самий час (пам'ятаєте?) економіка породжує все більше робочих місць, для яких взагалі ніякого диплома не треба. Тих самих найпростіших професій.

А для того, щоб інвестувати у високотехнологічні виробництва (давати їм кредити, податкові пільги, замовлення), в уряду грошей немає. Так для чого ж тоді вчити таку кількість студентів? Для чого цього року уряд відкрив 86 тисяч бюджетних місць у ПТУ та технікумах і 132 тисячі - в інститутах, університетах та академіях? Щоб за п'ять років було більше безробітних?

Які професії знадобляться?

Державний центр зайнятості вже кілька років фіксує дефіцит якісних робітників. «Найбільш затребувані професії: водій, продавець продовольчих товарів, тракторист, кухар, слюсар-ремонтник, електрогазозварник, швачка, офіціант, електромонтер, токар тощо», - відповів центр на наш запит про нинішню ситуацію.

HeadHunter вже чотири роки спостерігає стійкий попит на інформаційні технології та продажі. «Так звані «інтелектуальні продажі», client management», - уточнює представниця компанії. Криза цю тенденцію не змінила - конкурс на такі вакансії залишився найнижчим.

Є один факт, який вимагає додаткового усвідомлення. Хоча економіка створює насамперед ці самі «найпростіші місця», Світовий банк дізнався, що кожна п'ята компанія в Україні вважає однією з основних перешкод для себе недостатні знання та навички наявних на ринку праці людей. «В Україні ця частка є вищою, ніж у будь-якій іншій країні з перехідною економікою у Східній Європі та в колишньому Радянському Союзі», - спеціально відзначили дослідники банку. Те саме підкреслює і Державний центр зайнятості, і HeadHunter.

Як це можна пояснити? Люди розумової праці економіці потрібні все менше. ВНЗ готують їх все більше. А компанії та підприємства не можуть знайти кваліфікованих людей?

Мабуть, це знову говорить про одне - не йдіть за «корочкою». Ви поповните армію безробітних чи опануєте «найпростішу професію». (Згадайте про 11 резюме початківців на одну вакансію в нинішній базі HeadHunter.) І навпаки, саме якісна освіта і самонавчання дадуть вам шанси і в Україні.

«Досвідченому професіоналу, який постійно розвивається, суттєво менш важливі показники ринку праці. Він буде просто потрібен», - каже Тетяна Топчий.

Єгор СОБОЛЄВ, бюро журналістських розслідувань «Свідомо»
для «Галицького кореспондента»